ЗОШ І-ІІ ст. с. Неслухів
П`ятниця, 16.11.2018, 08:42
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2015 » Січень » 22 » Вплив християнського виховання на свідомість дитини
17:23
Вплив християнського виховання на свідомість дитини

 

 «Пам’ятайте, що християнське виховання є більшим добром, ніж усе добро світу.»

            Митр. Андрей Шептицький

          

 

         І. Молодь і християнське виховання

 

Сьогодення – це час повернення до вічних джерел духовності, котрі відкриває нам Христова Церква, яка вже понад дві тисячі літ формує нашу віру, духовність, ментальність, культуру, побут. На основі Христового вчення, яке дає людству вищі моральні цінності, повинна здійснюватись відбудова суспільного ладу у нашій демократичній та незалежній державі. Нелегка справа виховання молоді – це теж будівництво держави. Завдання освітніх закладів не тільки дати знання молоді, але й виховати її. Тільки у співпраці Церкви, родини і навчальних закладів можливо допомогти підростаючому поколінню осягнути шлях до пізнання Бога, як вічної Любові, Добра, Правди, Справедливості і Милосердя, до вивчення основ моралі, які закладені в найвеличнішій книзі людства – Святому Письмі.

Сучасний стан справ у державній освіті, коли окремі сили намагаються від сепарувати християнську релігію від морального виховання (зване загальнолюдським) є проти історичного досвіду, бо Церква завжди була і залишається носієм та джерелом моралі. Виступ депутата Верховної Ради України Мойсеєнка перед прийняттям Конституції про те, що релігія «оболванивает детей» – є свідченням того, що гідра марксизму та атеїзму у нашій державі ще живуча. Вплив економічної скрути на ідеали, котрі вибирає молодь слід теж враховувати. Знову ж таки, за дослідженням соціологів, 60% проблем в економічному житті – це проблеми моральні. Збайдужіння, нехіть дро навчання, девальвація цінностей, моральний і духовний упадок – ось декілька штрихів до портрету частини сьогоднішньої молоді. Вплив масової західної культури, яка поширюється через туризм, телебачення, кіно, пресу і т. п., спричинює руїну віри у вищі ідеали. Зрозуміло, що байдуже чи нейтральне ставлення до віри у моральні ідеали зумовлює процес дегуманізації молоді.

 

 

В історії людства такі явища є непоодинокі. Ще в ІУ столітті перед Різдвом Христовим грецький філософ Сократ ганьбив атенян за моральну зіпсованість, але пізніше висловив сподівання, що молодь врятує націю і на неї треба звертати особливу увагу. Злочинність, шахрайство, злодійство, розпусту самі державні органи правопорядку не в силі подолати. Не репресивні (каральні) методи, як останній спосіб зупинити зло, пропонує Церква у вихованні молоді, а превентивні (запобіжні) методи, щоб попередити і не допустити його.

Християнське виховання молоді, як навчає Церква, є безперервним процесом праці над формуванням душі і тіла особи для досягнення нею повної злуки з Богом, враховуючи слова Апостола Павла: «Живу вже не я, а живе у мені Христос» (Гал. 2, 20). Християнське виховання засноване на вічних правдах, об’явлених Богом у Святому Письмі, а саме про існування Бога, створення світу і людини, про безсмертя людської душі, про останній суд, на якому Бог нагороджуватиме за добрі вчинки небом, а за злі – пеклом. Християнська мораль утверджується на Божих Заповідях, на прикладі життя святих, на святій Літургії і святих Тайнах та на всіх цих чинниках природного та надприродного порядку. Частина сучасної молоді вважає Бога за перешкоду, що стоїть у їхньому житті, уявляє християнську релігію застарілими, архаїчними ритуалами, мертвими, відірваними від життя, а також уявляє ЇЇ, як суцільні заборони з песимістичним поглядом на життя. У житті молоді пускає отруйні коріння практичний атеїзм: «Знаю, що Бог є, але поводжусь, ніби його не існувало». Християнський оптимістичний погляд на життя найкраще висловив сам Ісус Христос, воскреслий із мертвих: «Радійте, Я ж бо переміг світ». Свята Літургія, що є одним із постійних джерел християнського виховання, є таїнством, в якому присутній живий Христос, що народився, жив, навчав, чинив чуда, терпів, страждав, вмер, воскрес і вознісся на небеса і далі переживає між нами у Пресвятій Євхаристії.

Заповіді Божі як універсальний моральний закон людства не є суцільними заборонами, а радше пересторогами у житті молоді, які є запорукою людського добробуту, щастя земного та вічного. Християнську виховання розрізняє Заповіді щодо почитання Бога ділом, словами і думками та шанування власного життя, людини і ближніх через пошану майна, честі і слави та збереження чистоти і вірності в подружжі. «Вільна любов», наркотики, алкоголь і т. п. суперечать призначенню та гідності людини, яка створена на образ і подобу Божу. Головне завдання християнського виховання молоді – дати їй ідеал для наслідування – особу Ісуса Христа Богочоловіка. Щоб бути релігійною і дотримуватись християнської моралі,

молодь повинна краще пізнати Христа, бо можна знати про Христа, але не знати його і не вірити в нього. Христос має вплив на життя мільярдів людей, чого не зробили жодні філософи, полководці, володарі держав, поети, вчені. Він єдиний серед людей міг сказати: «Хто закине мені гріх?»  У Його житті ніколи не було дисгармонії між словами і ділами. Христос є істинний ідеал для наслідування, бо сказав: «Я є Дорога, Правда і Життя». Християнська релігія є релігія любові, в якій Богочоловік вмирає за спасіння всього людства, навчаючи: «Більшої любові немає, як та, коли хто життя своє кладе за друзів своїх» (Ів.15,13). Новозавітній закон Любові, який навчав усіх Христос: «Люби Господа Твого понад усе, … а ближнього свого, як себе самого» (Мк. 12, 30), а також Нагірна проповідь Христова є програмами християнської моралі для молоді.

Необхідністю активізації християнського виховання молоді служить і те, що в сучасних умовах на юні душі  здійснює активний вплив цілий спектр різноманітних нехристиянських течій і сект, представники окультних наук, деякі екстрасенси, парапсихологи, «ясновидці», прихильники східних природних релігій, їх трансцедетальних медитацій та представники РУНвіри – українського язичництва, що негативно впливають на світогляд і мораль молодих людей.

Корінь зла у проблемах сучасної молоді слід вбачати також у невмілому використанні або надуживанні свободою при недавньому виході її з тоталітарного устрою із авторитарними методами виховання. Тому виховання свободою є зараз дуже актуальне.

 

 

ІІ. Про мету виховання

 

Вивчити чи виховати?

 

Звичайно, виховання є чимось більшим, ніж освіта. Можна молодій людині дати міцні знання, можна її добре приготувати до професійної діяльності, але занедбати її виховання. Не можна забувати про те, що метою виховання є формування справжньої людини. І ніколи не можна відмовлятися від досягнення цієї мети.

«Виховувати означає не тільки розвивати розум людини, а формувати цілу людину, тобто і її серце, і її характер. Виховувати – це переказувати з покоління в покоління загальновизнані цінності, які наповнюють життя змістом і надають йому сенс».

Одного разу в час різдвяних відвідин парох звернув увагу матері на очевидні вади характеру її десятирічного хлопця. Не вміє співжити з друзями, постійно вживає бійки, його релігійне життя є пасивним. Учитель зауважив у хлопця схильності до садизму. Однак мати обороняє свого сина аргументом: «Але він отримує одні п’ятірки». Ця матір має хибні уявлення про виховання дітей і не розуміє своєї ролі в тому.

 

 

Найлегше виховувати добрим прикладом

 

Отож кожен, хто справді прагне виховати іншу людину, не може задовільнитися роздаванням добрих вказівок. Від нього вимагається набагато більше, а саме повністю віддатися справі виховання. Бо справжнє виховання здійснюється непомітно, передусім через контакт вихованка із зрілими людьми. Глибока мудрість міститься в прислів’ї: «Слова навчають, приклади притягають».

«Це переказування цінностей не довершується тільки словами. Воно має місце тоді, коли слова стають очевидними в поведінці того, хто виховує, коли його життя є ілюстрацією принципів, які голосить».

 

А тепер про найважливішу річ

 

Не сказано про найважливіше. Християнські батьки, котрі дбають про добре виховання своєї дитини, прагнуть не тільки виховати її доброю людиною. Вони також бачать її остаточне призначення, прагнучи виховати її добрим християнином. Звичайно, вони не можуть занедбати нічого, щоб сформувати добру людину, але усвідомлюють, що це щойно фундамент, на якому зростає її відвічне покликання. Добрих вихователів мав св. Станіслав Костка, коли своїм життєвим кредо взяв слова: «Ad maiora natus sum» - «Я створений для вищих речей».  Це є очевидним. Бог хоче, щоб ми взяли участь у його житті, прагне, щоб ми разом з ним були щасливі. Отож хто хоче виховувати по-християнськи, той мусить не забувати про відвічне призначення людини. Ясна річ, що тоді вчинить все, щоб довіреного своїй опіці вихованка привести до Бога. Християнські батьки будуть завжди пам’ятати про те, що кінцева мета виховання не є на цьому світі, а у вічності, у Бога.

 

 

З Христом-Вихователем

 

Цієї найвищої мети людина може досягнути тільки разом з Христом. Господь Ісус сказав: «Вчіться у мене». Він є найправдивішим вихователем. Християнські батьки повинні розуміти, що вони є тільки помічниками Христа-Вихователя і ніколи не відважаться вести своїх дітей іншою дорогою, як тільки дорогою, що веде до Христа. Так робили розумні палестинські матері, про яких розповідає Євангеліє. Щасливим є вихователь, який міг би сказати про себе так само, як написав один з батьків до свого сина:

«Ми, тобто твоя матір і я, вчили тебе з раннього дитинства, у чому полягає сенс нашого земного життя. Зміцнили тебе в цьому переконанні священики і твої вихователі.  Життя – це тільки час науки, це дорога. А кінцева наша мета знаходиться у вічності. Якщо залишимося вірними своєму покликанню під час земної мандрівки, отримаємо від Бога нагороду.  Це буде вічне щастя. Якщо ж зневіримося у нашому покликанні, будемо навіки засуджені в пеклі нашого егоїзму, відлучені від Бога, Вічної Любові і відділені від співбратів».

 

Не можна виховувати без любові

 

Хто хоче виховувати людину, мусить завоювати її серце. Ключем до серця дитини є любов. Хтось написав порадник для батьків і вихователів. Заголовок до цієї книжки міг би звучати так: виховувати можна тільки любов’ю. Автор має слушність. Любов має полягати у ставленні до дитини з пошаною і безкорисливістю. Тому батьки, які щиро люблять дитину і бажають їй щастя, знаходять для неї місце в своєму житті, а, тим більше, не відмовлять їй місця у власному серці. Дитині жертвують свої гроші, час, а навіть самих себе, своє здоров’я і життя. Для люблячих батьків також немає різниці, чи дитина є хлопцем чи дівчиною.

 

 

ІІІ. Роль особи у вихованні

 

Отож вчитель, що хоче виховати великі й сильні характери, мусить не лише своїм словом, але й своїм життям впоювати у виховання дух лояльності до законів і приписів Церкви. Коли бодай це одне йому пощастить зробити, він може бути спокійний за добре життя й добру волю свого вихованця.

В житті Христа бачимо іншу віху Його характеру: Він підкорюється беззастережно своєму Отцеві. Він досконало виконує Його волю в усьому, перебуває цілими ночами на молитві-розмові з Отцем Небесним. Він навчає, творить добрі діла, оздоровляє, воскрешає в ім’я свого Отця. Він творить всі свої діла під кутом волі Отця Небесного. Христос прийшов на цей світ, бо така була воля Отця Його, Він прийняв муки і смерть на хресті, бо така була воля Отця Небесного. І, вмираючи, Він сказав: «Отче, в Твої руки віддаю духа мого».

Чи ж може бути щось кращого й досконалішого в житті християнина, як наслідування цієї прикмети Христа? Що кращого може видумати навіть найгеніальніший педагог? Вчити учня виконувати волю Божу в щоденному житті, навіть у найменших дрібничках, це значить класти підвалину під його майбутній характер, якого й найважчий досвід ніколи не зломить. Бо, якщо він навчається бути вірним Божій волі в малих справах, то й у великих справах він робитиме так само.

Особа вчителя має дуже велике значення у вихованні, багато важливіше, як найкраща виховна метода. Доброго й розумного вчителя люблять учні. На підставі закону про людську енергію все, що є благородне й святе, опановує завжди кволе й слабе. Бо що ж властиво є навчання? Це ніщо інше як асиміляція ідей і понять. Тому особа виховника, що навчає, себто асимілює ідейно своїх вихованців, має таке велике значення. Є дуже розумний погляд, що через розмови й приставання з розумними й добрими людьми можемо навчитися чогось доброго в два рази більше й скоріше, як через читання не знати яких мудрих книжок. Чи не відчуваємо самі, що пристаючи з благородними людьми ми самі уподібнюємося до них? Тому розумна є приповідка: скажи мені, хто твої приятелі, а я тобі скажу, який ти є.

Виховники, стоячи перед найважнішою проблемою їхнього життя – виховання молодого покоління – мусять усвідомити собі в покорі, що через їх розум і досвід, а головно через чесне життя, вони мають доставити багато нових мешканців до неба та виховати добродіїв людства, або стати причиною нещастя сотень і тисяч людських істот, яких вони можуть зіпсувати своїм легким життям і малодушністю.

Категорія: Вчителям | Переглядів: 185 | Додав: school | Теги: свідомість дитини, християнське виховання | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Рубрики
Методична робота [5]
Методична робота
Шкільні новини [6]
Шкільні новини
Накази по школі [7]
Накази по школі
Фотоальбом [3]
Фотоальбом
Вчителям [3]
Вчителям
З досвіду роботи Пишкович С.В. [17]
З досвіду роботи Пишкович С.В.
З досвіду роботи Івашків М.М. [15]
З досвіду роботи Івашків М.М.
З досвіду роботи Івашків Р.І. [12]
З досвіду роботи Івашків Р.І.
З досвіду роботи Купльовської Г. Г. [17]
Учнівське самоврядування [1]
Пошук
Календар
«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz