ЗОШ І-ІІ ст. с. Неслухів
Понеділок, 10.12.2018, 14:40
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Лютий » 29 » Світильник істини Митрополит Андрей.
17:28
Світильник істини Митрополит Андрей.

Мета: Заохотити учнів до читання та вивчення творів А. Шептицького;    показати  батьківське, турботливе ставлення Владики до своїх вірних; виховувати їх на прикладі життя Митрополита.

Д/з матеріали: портрет А. Шептицького; портрет родини Шептицьких; малюнок дерева з плодами; Святе Письмо; текст молитви за прославу Митрополита Андрея; вишивки; твори Шептицького.

Вступ. Митрополит Андрей Шептицький, великий син українського народу, всім своїм життям здобув велику повагу і довіру серед різних цивільних, релігійних, суспільних і церковних, культурних і духовних кіл, як на Сході, так і на Заході. Все своє життя, повне терпінь, був добрим пастирем свого стада й великим подвижником церковної єдності. 44 роки Він вдало вів через шторми бурі і рифи суспільних катаклізмів корабель УГКЦ. Був мудрим провідником і далекоглядним політичним діячем, меценатом української культури, високоморальною людиною, ціле життя якої є для нас свідченням святості.

Ведучий: Народився Слуга Божий Андрей 29 липня 1865 року в с. Прилбичі Яворівського повіту Львівської області. Мари Романа, графиня Софія Шептицька, була донькою визначного польського поета і драматурга Олександра, графа Фреда. Вона окрім польської, вільно розмовляла німецькою, французькою та англійською мовами, гарно малювала.  Була глибоко побожною, доброю, співчутливою до бідних і хворих. Відзначалась ввічливістю, талановитістю у веденні домашнього господарства. Та найважливішим для графині Софії було виховання дітей.

Ведучий: Батько – граф Іван Шептицький, походив з давнього українського роду. Він був вихований у польському дусі, однак підтримував зв’язки з українськими діячами та вченими, збирав пам’ятки старовини. Саме батько виховав сина в любові до книжок, до української народної спадщини.

У родині графів було семеро синів. Роман був третім з черги. Він народився після смерті свого найстаршого брата Стефана. Роман був подібним на Стефана і мати його ще більше любила.

Учень (вірш): Коли приходить осінь в гості

Радіють люди в ту пору,

Бо Бог дає подарки кожній

За працю, віру й доброту.

 

 

І ти, моя дитино люба,

Шануй цю пору, Божий дар.

Життя людини, наче промінь,

Спіши зібрати свій урожай.

Працюй, трудись, як тая бджілка,

На вітер сили не пускай.

Вплітай букет добра-любові

І цим ти Бога прославляй.

Ведучий:  Хоч Роман Шептицький походив з багатого та знатного роду, він ніколи не погорджував простими людьми. Маленьким хлопчиком він часто ходив помолитися до старенької сільської церкви. Роман був дуже обдарованим і винятково здібним та допитливим. У три роки він уже знав короткі молитви.  З хвилюванням і відповідальністю Роман готувався до Першого Св. Причастя, яке прийняв 17 травня 1876 року у м. Львові у костелі Бернардинів.

Початкову освіту Роман здобував разом з братами вдома. Високоосвічені педагоги дали йому глибокі знання іноземних мов, мистецтва, історії і літератури. Він був сумлінним та наполегливим учнем. Коли хлопцеві виповнилося десять років, батьки віддали його на навчання у вищу приватну гімназію до Львова, а потім до Кракова, де він склав на «відмінно»  іспит зрілості.

Після випускних екзаменів Роман вступає на службу до австрійського війська. Пізніше продовжує навчання на юридичному факультеті Ягеллонського університету у Кракові.  І весь цей час його не покидає мрія дитинства – вступити до монастиря і бути священиком.

У 1886 році Роман Шептицький поїхав до Риму і був на аудієнції у Папи Лева ІІІ, якому відкрив своє бажання вступити до українського чину оо. Василіян та повернутися до прадідівської віри. Роман повідомляє батьків про своє рішення. Для них це було несподіваним ударом. Батько ніяк не погоджувався, бо вбачав для свого сина кар’єру правника, а не священика, та ще й українського. Однак Роман молився і смиренно просив у батька благословення постригтися у ченці Василіянського чину. Провидіння Боже допомагає юнакові здійснити своє покликання. У липні 1888 року приїхав у Добромиль до Василіянського монастиря разом з батьком і матір’ю. 11 серпня 1892 року Роман Шептицький склав монаші обіти і був рукоположений на священика. Роман у монастирі бере собі нове ім’я Андрей – ім’я апостола Андрея Первозванного. А вже 11 вересня 1892 року він відправив свою першу Службу Божу в родинному селі Прилбичах.

Учень: Бачив Київ золочені храми

Богомудрість великих століть.

Виносили пани-хлопомани

Дивні скарби з-під стріхи у світ.

Аж нарешті! – мов з мандрів додому,

Повернувся, щоб спокій знайти,

Відчинив йому браму Добромиль,

Привітали привітно брати.

Учень: Він молився, навчався і слухав

Піст і ряса,  суворий устав…

Піднімався у безмірі духа

В життєдайний свій корінь вростав.

Розважання у затишку келій

Спів премудрості, плід в тишині

Кристинопіль і навики милі

Щораз вище підносили дні.

Ведучий: Будучи професором богослов’я у Кристонополі, він продовжує навчання, де отримує ступінь доктора філософських наук. 17 вересня 1899 року отримує сан Станіславського єпископа. Засновує єпархіальну бібліотеку, семінарію, школи, лічницю, не забуває про в’язнів, яким також уділяє ре колекції, сповідає, проводить візитації по пародіях, займається молоддю, дає стипендії… 11 грудня 1900 року Папою Левом 8 іменований Галицьким Митрополитом, де урочисто входить у архикатедральний собор св. Юра.

Учень: Аж промовив у свято велике

До народу із Юра вершин:

 – Хочу в Бозі вам бути владика

Рідний брат. України я син.

Раннім променем сяйнуло слово

На весь край від кінця до кінця.

Серед місій потіхи, обнови

Рорзцвітали побожні серця.

Пам’ятав про убогих та хворих,

Про студентів, сиріт і про вдів,

Навіть птахам і звірам у горах

Заповідник безпечний завів.

Ведучий: Митрополит Андрей розвинув багату і різноманітну роботу для добра Церкви, але найголовнішим мотивом його діяльності була душпастирська праця. Візитуючи парохії, Митрополит сам зранку сповідав, а відтак проповідував. Він дбав про душпастирську опіку над нашими поселенцями в Боснії, США, Канаді, Бразилії та Аргентині, щоб там проповідували Слово Боже.

Учень: Не цурався трудних візитацій,

Не минав і малого села,

Всюди лагідним оком добачив,

Де недоля чи правда була.

Чув з Америки, навіть, з Канади,

Тих, що доля загнала туди

Завітав, поучив і порадив

Настановив їм рідних владик.

У Бразилії чи в Аргентині

Сам збирав своїх вірних овець.

Помагав і молився невпинно –

Був для них наче рідний Отець.

Ведучий: Під час Першої світової війни був ув’язнений царськими військами. Після трирічного заслання організовує Католицьку Церкву в Росії та на Східній Україні. Ідея церковної єдності була одним із головних завдань Митрополита Андрея. Він у 1929 році заснував у Львові Богословську академію, ректором якої стає о. Йосиф Сліпий. Закладає народну лічницю, що стала єдиним українським шпиталем у Львові (діє до сьогодні).

Учень: Як з руїни вставала держава

Над Дніпром на завітних горбах,

Дужим словом в завії кривавій

Він промощував єдності шлях.

Воздвигнув Він твердиню для духа –

Академію світлих умів,

Кожен питомець жадібно слухав,

Щоб добро засівати умів.

Учень:Знов любовно збирав у музеї

Мудрість книг, неповторність ікон –

Все насліддя Вітчизни своєї,

Щоб не втратилось вічне з часом.

 

Зазнавали добра в мецената,

Кого Бог талантом дарував.

Вільно линули тони крилаті,

І сповнялися задуми барв.

Ведучий: Андрей Шептицький не тільки любив дітей, українську молодь, але і всіляко дбав про них. Щороку своїм коштом утримував 20 бідних юнаків і 20 дівчат, даючи їм найрізноманітнішу освіту. Особливу увагу приділяв Митрополит вихованню молоді в дусі християнської моралі, національного патріотизму, загальнолюдського гуманізму.

Учень: Сам страждав, а про хворих дбав долю,

Сам аскет – дарував щедро всім.

Розквітали садочки і школи,

Учні в бурсах знаходили дім.

Ведучий: Не дивно, що діти і молодь любили свого Владику і горнулися до нього. Сотні листів приходило до Владики від дітей із запитаннями, проханнями, а найбільше з подяками. Сьогодні ми теж хочемо принести кошичок квітів і віночок молитов для нашого дорогого Владики.

В національному одязі хлопчик і дівчинка ставлять квіти біля портрета Митрополита.

Хлопчик: Хоч я хлопчик ще маленький,

Братчики великі

Мені правду розказали

Про цього Владику.

Він спішив на допомогу

Сам старенький, кволий

В нього очі добрі, наче

В святого Миколи.

Може й він буде нам з неба

Ще святим зоріти,

І до нього молитися

Прийдуть усі діти.

Прийми його між святими,

Боже наш великий,

Щоб славилось ім’я Твоє

Віднині й повіки!

Звучить пісня «О спомагай нас, Діво Маріє»

Дівчинка: Діво Чистая Маріє,

Вдячну пісню Ти прийми –

За Шептицького Андрея

Богу дякуємо ми.

Богородице Маріє, Бога сина обійми

Щоб слугу свого Андрея

Він прославив між людьми.

Ведучий: Перебуваючи на Галицькому престолі, Митрополит пише понад 170 пастирських послань до своїх вірних. В 1936 році пише послання, спрямоване проти комунізму. В 1938 році, коли тодішня польська влада почала масово руйнувати православні храми на Холмщині, Митрополит пише гострий протест.

Під час німецької окупації в часи Другої світової війни Митрополит Андрей пише лист до Гітлера під назвою «Не вбий!».

Учень: Як на Холмщині та на Підляшші

На церкви православні без прав

Нападали руйнівники ляхи

Він їх словом суворим карав.

Не злякав Його в люту годину

Навіть велет тевтонський грізний –

За жидів, християн, за людину

Кинув виклик катам: «Не убий!»

Учень:  В серці бажання: «Хочемо Бога»

В школі, просвіті, родині…

З Богом вперед! Тут перемога…

Волі ми хочем на Україні.

Владика Пастир сидів на троні…

Радості сльози росили очі…

Благословив синів і доні

Діти мої, сини і доні!

Церкви окрасо, ви квіти гожі…

Благослови, кріпи ж Боже!

Ведучий: Останні роки життя Митрополита Андрея були його тяжким хрестом. Майже 80-літній старець уже кільканадцять років паралізований і на інвалідному візочку, не лише керував нашою Церквою, але також нас на собі усі тягарі, спричинені Другою світовою війною. Ціле своє життя Митрополит  намагався скріплювати духовно, культурно та економічно свій народ, тому так ревно дбав про розвиток релігійного життя, засновуючи нові монаші чини, згромадження, товариства…

Учень:  Ум високий, знесилені руки,

Лист останній у город Петрів:

«Делегуй мене, Отче, на муки,

Щоб за нарід я хрест претерпів».

«Покидаю дочасне й тілесне –

Вам каже ще крізь земні вуста –

Наша церква у славі воскресне,

Схід осінить знаменням хреста.

Більше вже говорити не буду,

Мої діти духовні, до вас.

Прощавайте, до Вічного Суду»

Впали кучері срібні… і згас.

Ведучий: Митрополит Андрей,  вмираючи, передбачав у духовному видінні руїну нашої Церкви, але також її воскресіння, що саме здійснюється тепер, на наших очах, не уві сні, а в дійсності. Митрополит Андрей помер 1 листопада 1944 року. Похоронено його в крипті собору СВ. Юра. І промовляє Владика до всіх нас:

Хлопець: Молюсь до вас, нащадки України,

Бо вам в прийдешньому належить нас змінити,

Щоб розладу не було між своїми

І Незалежність вміли боронити.

Вона прийшла нелегко до народу.

Кайдани ворог вже лаштує знов.

Її  тепер відстоять – сила Божа

І ваша щира пломінка любов.

Молюсь, щоб вас єднала радість волі,

Діла і помисли завжди були єдині.

І щоб до всіх прийшла щаслива доля

Служіть, нащадки, рідній Україні.

Ведучий: Тепер будемо просити всі разом Всевишнього Господа, щоб скоріше настав той час, коли наша Церква буде мати ще одного святого на землі – Світильника Істини, Князя своєї Церкви, якого ще за життя називали «святим буденного дня».

Звучить пісня «Боже, почуй мої благання»…

Учень: Осінь спомин далекий розносить

На весь світ, де живе наш народ.

Вічним зором, просвітленим досі,

Наш Андрей стереже нас з висот.

Приклонімо ж серця у покорі,

До небес молитви возносім,

Щоб святим і прославленим скоро

Засіяв він на радість усім.

Молитва за прославу Андрея Шептицького.

Господи Ісусе Христе, ти завжди нагороджуєш твоїх вірних слуг не тільки особливішими дарами своєї любови, але й вічною нагородою святих в небі, а у многих випадках і прославою на твоїх святих престолах ту на землі.

Покірно благаємо тебе: Зволь так прославити свого вірного слугу Андрея Шептицького. Він упродовж свого праведного життя, повного терпінь і досвідів, був добрим пастирем свого стада і великим подвижником церковної єдності.

А через його прославу й заступництво пошли й цілому нашому народові великий дар єдности і свободи. Амінь.

Звучить церковний гімн «Боже Великий Єдиний…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: З досвіду роботи Пишкович С.В. | Переглядів: 52 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Рубрики
Методична робота [5]
Методична робота
Шкільні новини [6]
Шкільні новини
Накази по школі [7]
Накази по школі
Фотоальбом [3]
Фотоальбом
Вчителям [3]
Вчителям
З досвіду роботи Пишкович С.В. [17]
З досвіду роботи Пишкович С.В.
З досвіду роботи Івашків М.М. [15]
З досвіду роботи Івашків М.М.
З досвіду роботи Івашків Р.І. [12]
З досвіду роботи Івашків Р.І.
З досвіду роботи Купльовської Г. Г. [17]
Учнівське самоврядування [1]
Пошук
Календар
«  Лютий 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
29
Архів записів
Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz