ЗОШ І-ІІ ст. с. Неслухів
П`ятниця, 16.11.2018, 08:27
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Березень » 2 » Чи вистачить на все життя любові?
09:15
Чи вистачить на все життя любові?

Чи вистачить на все життя любові?

                                                                                                   О. Лозова

 

І вед.   Шановні друзі! Ми раді вітати вас на святі, яке назвали словами нашої неповторної неслухівчанки Оксани  Лозової «Чи вистачить на все життя любові?»

 

У нашому колі сьогодні гості

  1. Оксана Шеремета – Лозова – член Національної Спілки письменників України.
  2.   
  3.    
  4.   
  5.   

А ще родина Шереметів:

  1. Мама – Шеремета Варвара Федорівна
  2.   
  3.  
  4.  
  5.  

 

2 вед.  Закохані у поетичне слово учні та вчителі, директор школи.

Пошановувачі прекрасного – наші односельці.

 

Оксанині однокласники

2 вед. 

Ти знов прийшла, моя печальна Музо,

Не бійся, я не покладаю рук.

Пливе над світом осінь, як медуза,

І мокре листя падає на брук.

 

Так вже ведеться, що її Величність Муза, здається, ніколи й не покидає пані Оксану.

 

1 вед.  Звичайно, бо у світ ластівками щоразу вилітають її творіння, сповнені світла й любові, - її книги.

 

2 вед.  Сьогодні ми презентуємо Вам оповідання – спогад «Любов, що не минає» та збірку поезій «Очі дерев».

 

Учениця (на фоні мелодії)

1.На малій горі цвіли каштани,             

Дзвінко пахло сонцем і росою.

Ранок був,

І тато був, і мама,

І між ними я мала малою.

Так давно, давно,

А вчора наче…

Тільки там, далеко, за літами,

Ще серденько – не підбита пташка –

Має сонце й небо,

Тата й маму.

 

2. Моє ім’я – від батька.

 Я – Оксана.

Моє ім’я гірке мені самій,

Пропахле степовими полинами,

Калиною в далекій Колимі.

Воно летіло за полярне коло,

Теплом топило вічну мерзлоту.

Мене ще не було, та був мій голос,

Комусь потрібен був.

Тому я тут.

Тому шукаю слову

Рідне слово

І не чекаю ласки від чужих.

Хіба не мій народ серед руйновищ

зі слова вийшов

І у слові жив?

                                                                  ( О. Лозова)

(Вручення квітів О. Лозовій)

 

1 вед.  Правду казала Ліна Костенко: «Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше».

Оксана Лозова трепетно і любовно ставиться до того дару, який отримала від самого Бога. Над словом вона працює багато і натхненно, зважуючи, добираючи, вкладаючи у нього весь світ і силу своєї любові.

 

2 вед.

Все починається з малого

З струмочка………….

 

Всі ми родом з дитинства.  А  Оксанине дитинство пролопотіло ноженятами вуличками Неслухова, у Шереметовому саду, водило її у сільську школу, збудовану громадою села, у батьків клуб, за дверима, якого чекав дивний світ музики, поезії, театру. Кликало дитинство ще дзвонами до церкви, де старшим братом був дід Василь, де з образів дивилися очі святих, таких схожих на звичайних людей. Таки там, у церкві, одержала маленька Оксанка Боже благословення на свою таку плідну письменницьку працю.

 

1 вед.  Після закінчення середньої школи у Великосілках – навчання на факультеті журналістики Львівського університету імені

І. Франка. Життєві будні вимагали взяти на тендітні жіночі плечі важку, часом, здавалося, непосильну ношу. Працювала навіть на будові. Але поезія не покидала пані Оксану, додавала терпіння, мужності, і сили, звучала  «так чисто – чисто, гірко і високо».

 

2 вед.   Роман Федорів у 1998 році скаже: «У нашій літературі, слава Богу, появилося нове ім’я – Оксана Лозова».

Про це засвідчили книги поетеси

  1. «Просто неба»
  2. «У лісі серед міста»
  3. «Цвіт і дим»
  4. «Морена»
  5.  
  6.  
  7.  

 

1 вед.   25 січня 2000 року на засіданні президії письменницької спілки Оксану Лозову прийнято до  Національної Спілки письменників України.

 

2 вед.    Зараз О.Лозова – редактор газети «Світ академії» Львівської державної академії ветеринарної медицини.

 

1 вед.      Рід, родина, батько , мати… Для кожної людини вони є тими крилами, які тримають нас, підносять, не дають впасти.

Іноді буває так у житті, коли опускаються руки, коли світ не милий, земля тікає з – під ніг. Тоді ми йдемо до них – до батька – матері, бабусі – дідуся. Вони є найголовнішими нашими Учителями. Навіть тоді, коли в найскрутнішу хвилину можемо прийти хіба тільки до могили…

 

2 вед.   Назавжди в пам’яті О. Лозової залишиться дід Василь, сільський філософ. «Християнином через усе століття» назвав його український письменник Роман Дідула в однойменному нарисі, у якому розповів про нашого односельця,  « істинного представника духовної знаті простого люду, людину, яка була знаковою фігурою галицького села ХХ століття», - Василя Шеремету.

 

1 вед.   Як пощастило Василю Шереметі з онуками, правнуками, а з онукою Оксаною! Якби жив – не натішився б. Але ж живе, сто літ живе, бо душі не вмирають…

20 квітня – 100 років минуло відтоді, як народився Василь Шеремета. Сторіччю від дня народження діда присвятила О. Лозова книжечку – спогад «Василь Шеремета. Любов, що не минає».

 

2 вед.  «Був то непростий собі чоловік», - мовив священик, коли проводжали мого діда в останню путь. Непростий, ой непростий, хоч нічим дуже, здавалося б , не відрізнявся від інших. Колись, дитиною, маючи найкращих у світі діда й бабуню, я не те, що не усвідомлювала свого щастя, а й гадки не мала, що може бути по – іншому…

 

Вірш ( читає онука)

Старіла хата, і минались дідо…

На стінах посмутніли образи.

Великий світ, але спочити ніде –

Пішли у вічність дідо мій Василь.

 

Ой, діду, чи боліло умирати?

З поклонами несли через поріг.

В селі не буде ще одної хати,

А в небі – одинокої зорі.

 

1 вед.  А як любила внучка хату діда – баби! Недаремно, бо тут панувала гармонія (улюблене дідове слово). Притягувала хата всіх – від малого до старого. Розрадити, втішити, допомогти вміли дід Василь  і баба Гандзя.

 

Читає учень уривок с. 6-7 «Як і дідо…»

 

Уривок с.7 «Не все робити…»

 

Уривок с. 8-9 «Косовиця»

 

2 вед.   Життя діда Василя було складним і драматичним. З юних літ трудився в поті чола, І світова загнала ще дитиною аж до Орла, воєнне лихоліття ІІ світової надовго розлучило з рідними, тільки дивом залишився живим і вернувся додому.

 

1 вед.   Тим дивом був сам Господь: вів за руку, підтримував, щоб не оступитися, ще й руками ворога і ката давав шматок хліба.

 

Читає учень уривок твору Р. Дідули «Християнин через усе століття» с. 325

 

2 вед.   «Дідова наука життя завжди допомагала мені й допомагає нині.  – пише О. Лозова – Шеремета, - Діду мій, діду Василю! Мені б ще такої віри, яка тримала й оберігала Вас, такої надії, що освітлювала Вам шлях, такої любови, що довготерпить і не минає…»

                                                     ІІ частина

 

1 вед.   Оксанина любов… Вона також довготерпелива, вона – не минає. Її випромінює кожне слово. Її вистачає не тільки для людей. Поетеса заглядає в очі дерев, квітів, «в саму душу, глибоко – глибоко!»

 

2 вед.  Перегортаю сторіночку збірки поезій «Очі дерев» і  переконуюсь, що, як каже Петро Сорока, найкращі поезії О. Лозової народжені у хвилини високого душевного піднесення, зачарування світом та силою любові. Саме тому вони так легко і чисто лягають на душу, залишаючи в ній світлий і непроминальний слід.

 

1 вед.  Збірку розпочинає розділ «Мелодія сонця». Авторка вміє кількома фразами, навіть словами, сказати дуже багато. Кожен вірш – афоризм, який розкриває душу авторки, завжди відкриту для краси, добра, любові.

 

  1. «Відвага од відчаю» с.11
  2. «Мелодія кольору сонця» с.10
  3. «Що з того» с.11
  4. «Дощ довший» с12
  5. «Я доживу» с.13
  6. «Шукаєм у любові щастя» с.15
  7. «Ніч не дає заснути» с.17
  8. «Ти не знаєш, коханий,…» с 18
  9. «Ранок осінній» с.19
  10.  «Хто не вміє страждати» с.21
  11. «Ніч аж кричить» с.24
  12. «Так багато потрібно мені» с.25

 

 

2 вед. 

Від сяйва

Зостається тільки промінь,

Словечко зостається від розмов…

Чи вистачить на все життя любові?

Чи вистачить життя на всю любов?

 

Ось що турбує неспокійну душу поетеси!

 

1 вед. Поезія авторки народжена за законами серця. Вона без надриву розповідає про зболену жіночу душу, або, іншими словами кажучи, про Любов.

 

Читці. 1. «Я тебе – від подиху, від кроку…»

            2. «І це мине…»

            3. «Вернулася…»

            4. «Прости мені..» с.66

 

2 вед.  У багатьох віршах цієї збірки прихована внутрішня музика, крила якої так і вириваються назовні. І ми не в силі були стримати ці крила.

Музика Романа Чорного, слова Оксани Лозової

«Комусь зоря світити буде»

 

1 вед. Поезія О. Лозової м’яка, притишена, але така глибока. Поетеса здатна почути тишу у дереві, побачити очі дерев і джерел, метеликів і хрущів.

 

 

Читці. 1. «Ідилія» с.45

            2. «Бук розплющує око». с. 53

 

1 вед.  Від природи вона знову іде до людини, переймається життєвими драмами і трагедіями, про що свідчить поезія «Полігон».

 

 

Читці «Полігон» с. 58-59

 

2 вед.   Яке ж то щастя, пані Оксано, що наше яблуневе село живе, що не стало воно, як яворівські села Парипси чи Вишеньки, полігоном, а чи дном якогось рукотворного моря. Тут могили наших предків, тут чекають нас матері…

 

Читець 1. «Розступіться, мої біди…»

              2. «Зима до кожного іде»

                                        

 

1 вед.  Шановна Оксано Євгенівно, хоч «тулиться притихла втома, мов кошенятко до грудей», до зими ще далеко. Але у маминій хаті ви можете сховатися від морозу найтріскучішого, коли закутаєтесь у мамину теплу хустку. А може, вдома ще знайдеться хустка баби Гандзі,  маленької Гані, як казав дід Василь? Кращого оберега від усіх негод не знайти.

 

Танець «Хустини»

 

2 вед.  То радістю, то смутком сповнюється душа, коли розплітаєш вінки Оксаниних сонетів «Самотню самоті не віддавай», «Не без тебе і не з тобою» і, здається, вже розумієш, чому земна жінка так хоче вберегти хоч «клаптик незахищеного раю».

 

Читці 1. «Моя вина без жодної вини» с. 83

           2.  «Мій клаптик незахищеного раю» с. 84

          3. «Не без тебе» с.95

          4. «Ти бажаєш мені щастя» с. 96

 

Танець «Скрипка»

 

 

1 вед.    Від насущних проблем сьогодення О. Лозова повертається до історії, заглиблюючись у минулу епоху, по – своєму переспівує історію кохання гетьмана Мазепи та його Мотрі.

Тільки побачила світ ваша «Мотря», пані Оксано, ми презентували її учителям – філологам та учням. Ваша поезія запала нам у душу, полонила серце. Бо вчить кохати самозречено, молитися за своїх коханих, додавати їм сили, оберігати від лиха, від нещасть. Любити Вкраїну і вірити, що «прийде колись омріяна година».

 

Читці – дівчата випускниці

(уривки з «Мотрі»)

 

2 вед.   Тільки тоді книга має якусь цінність, коли допомагає людині стати кращою, чистішою, вистояти у суєті буднів, допомагає побачити у світі красиве і величне. Задуматись, хто ти у цьому світі, звідки твоє коріння, з якої землі,

Бо «вона ж золота!»

Бо «вона так уміє цвісти…»

 

 

Замислитись, «чи вистачить на все життя любові,»

або «чи вистачить життя на всю любов?»

 

ІІІ частина.  Виступи гостей.

 

 

Категорія: З досвіду роботи Івашків Р.І. | Переглядів: 73 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Рубрики
Методична робота [5]
Методична робота
Шкільні новини [6]
Шкільні новини
Накази по школі [7]
Накази по школі
Фотоальбом [3]
Фотоальбом
Вчителям [3]
Вчителям
З досвіду роботи Пишкович С.В. [17]
З досвіду роботи Пишкович С.В.
З досвіду роботи Івашків М.М. [15]
З досвіду роботи Івашків М.М.
З досвіду роботи Івашків Р.І. [12]
З досвіду роботи Івашків Р.І.
З досвіду роботи Купльовської Г. Г. [17]
Учнівське самоврядування [1]
Пошук
Календар
«  Березень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz